Короткий вступ, якщо ви тут новачок: я з України. Після 2022 року ми два роки жили у Швейцарії, а потім переїхали до Уругваю. Зараз ми живемо в Піріаполісі. Згодом ми купили тут землю, але процес не йшов гладко.
Ось як ми шукали з обмеженим бюджетом, чому наша забудова не дозволяє будувати контейнерні будинки чи неякісне будівництво, і чому ми більше двох місяців тримали один документ, чекаючи на реєстрацію. Це досвід нашої родини, а не універсальний посібник для купівлі.
Ми думали, що це буде швидко; на це пішло чотири місяці
Ми почали шукати землю незабаром після переїзду. Оскільки ми вже були в Піріаполісі, пошуки в місті здавалися логічними. Чесно кажучи, ми думали, що це буде швидко. На це пішло чотири місяці.
Основною проблемою був наш бюджет. Ми навіть не розглядали ділянки на березі моря чи види на океан. Реальність у місті була суворою: знайти понад 300 м² у районі, який нам сподобався, було майже неможливо за нашою ціною.
Ділянки вартістю близько 30 000 доларів часто являли собою крихітні шматочки землі на околиці, іноді оточені контейнерами або імпровізованими будинками, побудованими з поганих матеріалів. Ми не хотіли там жити. Більш приваблива земля приблизно за 300 метрів від води могла наближатися до 100 000 доларів, що було абсолютно неможливо.
Ми відкрили карту й шукали далі
Ми зрозуміли, що саме місто нам не підходить, тож відкрили Google Maps і досліджували місця за кілька кілометрів. Ціна була не єдиною проблемою. Я ще вчусь у школі, моя сестра була у другому класі, і нам потрібен був практичний маршрут до школи. Нам також хотілося простору — не втиснутися на 300 м², а знайти хоча б 500 м².
Приблизно через місяць їзди ми натрапили на забудову приблизно за п’ять кілометрів від Піріаполіса. У продажу було багато ділянок, і більшість з них були близько 1000 м². Правила розробки були для нас найважливішою частиною.
Агент одразу сказав, що контейнерні будинки та будівництво з неякісних матеріалів неприпустимі. Ми б не опинилися поруч із імпровізованими спорудами з брухту. Для нас це була велика перевага, і це була не просто обіцянка продажу — обмеження пізніше були включені в документи, які ми підписали.
Один день на роздуми, хоча ми вже вирішили
На той час там продавалося близько двадцяти ділянок. Ми витратили один день на роздуми, хоча вже знали відповідь. Ми вибрали вищу ділянку, щоб вода не збиралася в нижньому місці, і сказали агенту, що нам це потрібно.
Потім прийшла уругвайська бюрократія. Через кілька днів ми заплатили завдаток. У документі було чітко сказано: якщо ми передумаємо і знімемо кошти, депозит не повертається. Це була точка неповернення.
Для угоди ми працювали з двома нотаріусами цивільного права, яких тут називають escribanos. Наші перевірили, чи чисті документи продавця. Ескрібано продавця надав усі документи на землю. Вони спілкувалися між собою безпосередньо. Перевірки тривали близько двадцяти днів. Коли все збіглося, продавець, обидва ескрібанос і наша родина зустрілися в агентстві та підписали документи про продаж.
Правило щодо контейнерів було реальним. Ми підписали обмеження забудови. Вони були жорсткі: якщо хтось поставив контейнер чи імпровізований сарай, сусіди потенційно могли звернутись до суду та заявити, що це зменшило вартість їхнього майна. Це може здатися суворим, але нам подобалося знати, що ця територія не перетвориться на смітник.
Я не юрист і не агент з нерухомості. Я описую те, що сталося в нашій транзакції. Використовуйте власний escribano та перевірте обмеження та документи для конкретної власності.
Найнапруженіша частина: один папір і порожній реєстр
Під час закриття наш escribano передав нам документ про покупку. Дивним було те, що цей папірець був єдиним місцем, де було сказано, що ми купили землю. Реєстр все ще нічого не показував.
Наш escribano мав відправити все для реєстрації в Мальдонадо, і цей процес займає місяці. Нам сказали, що це нормально і що нам потрібно довіряти процесу. Ми зробили, але, чесно кажучи, було стресом провести два з половиною місяці лише з одним папером у руках.
Поки ми чекали, ми почали розчищати майно. Воно заросло евкаліптом, тому ми найняли бригаду. За кілька днів вони зрізали близько п'ятнадцяти великих дерев, витягли коріння і все вивезли. Це коштувало близько 1500 доларів. Зберігання дров коштувало б приблизно 2000 доларів, тому що бригада зазвичай бере деревину та знижує роботу. Чіткий сюжет мав для нас більше значення, ніж купа колод.
Все готово; приходь і забери це
Зрештою наш escribano написав, що все готово. Ми отримали повну папку з історією нерухомості та її попередніх власників — понад сто сторінок. Нам сказали ретельно його охороняти, і ми це робимо.
Крім ціни землі були витрати: три відсотки для агентства і три відсотки для escribano. Ми також сплачуємо щорічний податок на нерухомість; для нашої ділянки приблизна цифра становить близько 600 доларів на рік. Це наші цифри, а не ціна на кожну покупку.
Земля тепер наша, ділянка розчищена, документи на руках. Наступні етапи – електрика, вода та дозвіл на будівництво: /uk/dom/dokumenty-dlya-stroiki/.
У місті скромний бюджет може купити більше стресу, ніж якість життя. Перенесення пошуків приблизно на п’ять кілометрів, знаходження чітких правил розробки та робота з двома escribanos зробили цей сюжет можливим. Частина, до якої я був найменше готовий, — це місяці очікування реєстрації, але врешті це було завершено.